Статті

Манту – не завжди показник туберкульозу?

З 1995 року в Україні оголошено епідемію туберкульозу. І до теперішнього часу хворобу не подолано. До того ж в Україні збільшується кількість хворих, у яких збудник набув стійкості до лікарських препаратів, що суттєво ускладнює лікування таких пацієнтів.

Характеристика інфекції

Туберкульоз – це інфекційне захворювання з переважним ураженням легень. Така особливість зумовлена шляхами передачі інфекції.

Збудник туберкульозу, відомий багатьом як паличка Коха, є непересічним мікроорганізмом. Мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis – так називають збудника лікарі) вкрай стійка до впливу зовнішнього середовища. Вона не гине під впливом холоду, тепла, спирту.

Друга особливість: повільно розмножується, один цикл поділу клітини триває близько 18 годин. Цим пояснюється тривалий безсимптомний період хвороби, коли людина вже поширює мікобактерії, але до певного часу не відчуває на собі впливу інфекції. А на симптоми звертає увагу тоді, коли вже організм занадто уражений захворюванням. Тому на питання “що таке туберкульоз” багато хто відповідає, що це вирок. Але це помилка: сьогодні до 98% хворих виліковуються, за умови систематичного та беззаперечного дотримання режиму лікування. 

Види туберкульозу

Після первинного інфікування мікобактерія розноситься кров’ю та лімфою по всьому організму. Тому туберкульоз може уражати будь-яку частину тіла та орган людини, крім волосся та нігтів (там немає судин).

Частіше зустрічається туберкульоз легенів, бо з повітрям велика кількість збудника хвороби потрапляє та затримується саме в легенях. Наприклад, за 2019 рік в Україні зареєстровано 18475 нових випадків туберкульозу легеневої локалізації та 2157 – іншої.

Позалегеневі варіанти хвороби більше властиві пацієнтам з ослабленим імунітетом: людям, які живуть з ВІЛ, людям похилого віку, людям, які приймають імуносупресивну терапію (злоякісні новоутворення, аутоімунні захворювання).

Крім легень, бактерія часто уражає:

  • кістки, хребет
  • органи сечовивідної системи – нирки, сечовий міхур
  • ЛОР-систему – вуха, ніс
  • травний тракт, кишківник
  • шкіру та лімфатичні вузли
  • бронхи, внутрішньогрудні лімфовузли.

Є ще дисемінований варіант, коли вражаються кілька відділів тіла одночасно: обидві легені, дихальні шляхи, кістки, оболонки мозку (туберкульозний менінгіт).

Виділяти збудника до довкілля може хворий не лише на туберкульоз легень, але й бронхів, шкіри. Тому лікарі зараз поділяють хворобу не тільки на «відкриту» чи «закриту» форму, а й на форми «з бактеріовиділенням» та «без бактеріовиділення».

Стадії захворювання

Туберкульоз – не рак, і щодо цієї інфекції таке поняття як “стадія” застосовувати некоректно. Правильно вести мову про масивність ураження, поширеність інфекції, важкість завданої організму шкоди.

Перші ознаки туберкульозу не є помітними. Людина може відмічати нездужання, слабкість, незначне підвищення температури та інші симптоми (докладніше – нижче). В цілому, загальний стан порушується не так вже й сильно, через що пацієнт тривалий час не звертається до лікаря.

На цьому етапі є невеличкий шанс, що організм візьме хворобу під контроль і станеться так зване “спонтанне вилікування туберкульозу”. На жаль, таких щасливчиків небагато.

Якщо людина не зважає на погане самопочуття й не звертається до лікаря, патологія прогресує. Наростають явища інтоксикації, мікобактерія отруює організм.

На так званій “останній стадії хвороби”, за відсутності лікування, летальний випадок може статися будь-якого моменту. Найчастіше причиною смерті хворих стає туберкульозне виснаження, дихальна недостатність та інтоксикація. У частини пацієнтів смерть настає внаслідок легеневої кровотечі.

Існує ще таке поняття, як латентна туберкульозна інфекція – коли мікобактерія туберкульозу вже присутня в організмі, але ознак захворювання немає, клінічно не визначена її локалізація та активність. Такий випадок може перерости у клінічну форму хвороби, або вщухнути й більше ніколи не нагадувати про себе.

Туберкульоз не є соціальною хворобою, адже на нього хворіють і цілком забезпечені, соціально адаптовані люди. Тому нікому не радимо покладатись на те, що це його точно омине. Замість сподівання на свою невразливість перед мікобактеріями, краще вивчити головне правило, як вберегтися від туберкульозу: регулярне обстеження і своєчасне звернення до лікаря.

Як передається туберкульоз

Багато хто вважає, що туберкульоз передається саме повітряно-крапельним шляхом, як грип та ГРЗ. Насправді це не зовсім так.

Головний шлях передачі туберкульозу – аерогенний. Він складається з повітряно-крапельного та повітряно-пилового. Епідемічне значення має інфікування саме через дихальні шляхи. 

Туберкульоз передається:

  1. повітряним шляхом під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом із людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування;
  2. хворі на туберкульоз найчастіше поширюють інфекцію серед людей, із якими проводять тривалий час щодня, наприклад: члени сім’ї, друзі, колеги.

Симптоми та ознаки

Туберкульоз – підступна хвороба, тривалий час вона не проявляє себе, хоча патологічні процеси в організмі вже відбуваються. Якщо взяти найпоширеніший варіант – ураження легень, то помітні ознаки виникають лише через кілька тижнів від початку захворювання.

Та й початкові ознаки туберкульозу можуть привернути недостатньо уваги:

  • легке покашлювання або кашель кілька тижнів;
  • підвищена втомлюваність, слабкість;
  • схуднення, спочатку малопомітне, потім – прискорюється;
  • підвищення температури тіла в межах 37-38°C впродовж дня;
  • нічна пітливість;
  • задишка при звичному фізичному навантаженні.

Досить рідко у хворої людини виникають одразу кілька симптомів туберкульозу. Найбільш характерними є дві ознаки: кашель та підвищення температури в межах 37-38°C, що тривають понад два тижні. Такі симптоми не є специфічними і з такими ж проявами може перебігати кілька інших інфекцій. Та й на якість життя хворого вони впливають мало. Через це ігноруються. Але вже за таких симптомів людина може поширювати хворобу серед близьких, колег.

До лікарів більшість пацієнтів звертаються тоді, коли туберкульоз проявляє себе досить помітно:

  • кашель посилюється;
  • з кашлем виділяється мокротиння, в якому можуть бути домішки крові;
  • наростає слабкість, схуднення;
  • посилюється пітливість;
  • задишка з’являється від найменшого фізичного навантаження.

Більшість симптомів спричинені інтоксикацією, отруєнням організму людини продуктами життєдіяльності мікобактерій. А біль – не така вже й часта ознака. Бо легенева тканина не має больових рецепторів, і поки не уражаються бронхи, болю хворий не відчуває.

Діагностика туберкульозу

У нашому суспільстві сформувався стереотип, що туберкульоз виявляється пробою Манту та рентгенологічним обстеженням. Але це не так.

Проба Манту – виявлення факту інфікування людини паличкою Коха за допомогою туберкуліну, молекули білка, з якого складається клітинна стінка мікобактерії. Вона просто показує, чи підхопила людина збудника, чи ні. Через розповсюдження туберкульозу туберкулінова проба стає позитивною ще у дитячому віці, однак це не означає, що дитина захворіла. Імунна система може стримувати паличку Коха роками, тому ми всі поголовно і не хворіємо, хоча шанси на це маємо.

Рентгенологічне обстеження є дійсно ефективним методом діагностики туберкульозу з одним «але»: часто знімок роблять тоді, коли симптоми вже явні, а хворий розповсюджує збудника й може інфікувати оточуючих.

Як визначити туберкульоз на ранній стадії? Найкращий спосіб – пройти самоопитування стосовно симптомів, які вказані в попередньому розділі (підкашлювання, температура трохи вища за 37°C, втомлюваність тощо). І якщо відзначається хоча б одна ознака – навідатися до сімейного лікаря. А медик вже організовує дообстеження пацієнта.

Якщо у пацієнта є підозра на легеневий туберкульоз, діагностика складається з таких етапів:

  • рентгенологічне обстеження органів грудної клітини;
  • дослідження мокротиння на виявлення збудника (якщо позитивний – пацієнт вважається бактеріовиділювачем);
  • молекулярно-генетичне дослідження на предмет виявлення в мокротинні геному мікобактерії – швидкий та надійний тест.

У складних випадках може проводитися біопсія ураженого відділу – плеври, лімфовузла, шкіри. За специфічними ознаками в тканинах визначають, чи це дійсно туберкульоз.

Лікування туберкульозу

Одразу хочемо запевнити: на сучасному етапі розвитку медицини туберкульоз є виліковним. Смертельні випадки, головним чином, трапляються у разі пізнього звернення до медиків або коли пацієнт нехтує рекомендаціями лікаря, має низьку прихильність до курсу лікування.

В арсеналі лікарів зараз є достатньо лікарських засобів, здатних перемогти мікобактерію, але складність в іншому. Лікування туберкульозу – тривалий процес. Хворому потрібно приймати ліки щодня упродовж 6-20 місяців.

Тривалість терапії залежить від варіанту захворювання в пацієнта:

  1. Якщо збудник туберкульозу чутливий до препаратів першого ряду, то термін коротший.
  2. У разі стійкості палички Коха до цих ліків, застосовують препарати другого ряду. Вони більш токсичні і терапія займає більше часу.

Корінним чином лікування туберкульозу мають змінити нові лікарські засоби, винайдені в 21-ому сторіччі. Розраховують, що вони допоможуть лікувати туберкульоз за 6-9 місяців.

Ще зовсім недавно, на початку 2020 року, всіх хворих з бактеріовиділенням госпіталізували й лікували до того моменту, поки в них припиниться виявлення мікобактерій у мазку мокротиння. Цей процес міг тривати понад 2-4 місяці.

На теперішній час впроваджується оптимізований алгоритм, за яким людину не госпіталізують, а забезпечують доставку ліків додому і контроль за їх прийманням із залученням громадських, волонтерських та медичних ресурсів. Це робиться для того, щоб запобігти розповсюдженню інфекції та зберегти соціальні зв’язки пацієнта.

До стаціонару направляють лише пацієнтів у важкому стані, з непереносимістю ліків та ускладненнями. І після стабілізації показників – виписують для амбулаторного доліковування.

Варто нагадати: усі ліки протитуберкульозної дії в Україні надаються безкоштовно. І за якісно підібраної схеми пацієнт перестає поширювати інфекцію через 3-4 тижні від початку лікування.

Тому не варто сумніватися, чи виліковний туберкульоз взагалі. Так, повністю виліковний, за умови сумлінного тривалого лікування й дотримання рекомендацій, які лікарі надають після одужання.

Резистентний туберкульоз

Ситуацію з епідемією туберкульозу в Україні ускладнюють випадки, коли збудники набувають стійкість до протитуберкульозних засобів. І коли загалом кількість нових хворих рік за роком меншає, серед них зростає частка пацієнтів, у яких мікобактерія стійка до одного чи більше препаратів. Це – резистентний туберкульоз.

Часто зустрічається стійкість палички Коха до найбільш активних протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду та рифампіцину. Така форма хвороби називається “мультирезистентним туберкульозом” і лікується непросто. Хворим доводиться подовжувати курс лікування, застосовувати лікарські препарати ІІ ряду.

Погано те, що на мультирезистентну форму туберкульозу все частіше хворіють люди із вперше виявленим захворюванням. Тобто, з самого початку вони були інфіковані стійкою паличкою Коха. Стійкі мікобактерії можуть суттєво нашкодити людям із ослабленим імунітетом, а також дітям, які не мають щеплення проти туберкульозу.

Але маємо надію, що нові препарати допоможуть здолати цю негативну тенденцію і зменшити для України тягар мультирезистентних випадків захворювання.

Профілактика

Враховуючи небезпеку та складність лікування туберкульозу, медики розробляють профілактичні заходи. На жаль, вберегти людей від інфікування неможливо.

Тому залишаються 2 запобіжні варіанти:

  1. Вакцинація проти туберкульозу. Проводиться здоровому немовляті в пологовому будинку протягом першого тижня життя. Від інфікування не захищає, але надає так званий «нестерильний імунітет».
  2. У випадку інфікування туберкульозом – профілактичне лікування.

Тепер докладніше. Щеплення проти туберкульозу вакциною БЦЖ не вбереже дитину від інфікування збудником туберкульозу, цього годі сподіватися. Але щеплення тренує імунну систему розпізнавати мікобактерію. І коли інфікування трапляється, імунітет швидко знаходить ворога, локалізує його. Зазвичай це помітно на рентген знімках у вигляді кальцинатів (вогнищ Гона). В іншому разі, з током крові та лімфи бактерії розносяться по всьому організму і здатні завдати важкої шкоди.

Тобто профілактика туберкульозу щепленням БЦЖ запобігає розвитку поширених форм хвороби: у нещеплених дітей після інфікування є велика ймовірність захворіти на важку дисеміновану туберкульозну інфекцію.

Після зараження мікобактерією заходи із запобігання туберкульозу та його профілактика мають неспецифічний характер:

  • зміцнювати імунітет;
  • уникати стресів;
  • контролювати рівень цукру крові;
  • відмовитися від шкідливих звичок.

І головне – уважно слідкувати за своїм самопочуттям, а за найменшої підозри звертатися до лікаря.