Статеве життя та ВІЛ
ВІЛ передається статевим шляхом — більшість знає про це ще зі школи. Але люди, які живуть із позитивним ВІЛ-статусом, також мають право на повноцінні статеві відносини. Тому важливо знати, як знизити ризик передачі вірусу серед пар, де один із партнерів – інфікований.
У чому різниця між ВІЛ та СНІД
ВІЛ — вірус імунодефіциту людини — це збудник, який уражає імунну систему організму. ВІЛ діє на Т-лімфоцити — клітини, які надають імунну відповідь за будь-якого захворювання.
Потрапляючи в організм, вірус діє поступово, проходячи 4 стадії:
- Інкубаційний період. Практично немає симптомів, тому що організм ще не виробляє антитіла.
- Перша реакція імунітету. Організм людини виробляє перші антитіла, з’являються загальні ознаки вірусної інфекції. Якщо зробити тест на ВІЛ, він показує інфікування.
- Безсимптомний період. Клітини імунітету поступово зникають, що може тривати впродовж декількох років, поки хвороба не перейде в останню стадію.
- СНІД — синдром набутого імунодефіциту людини. Це захворювання, яке тривалий час розвивалось в організмі ВІЛ-позитивної людини. На цьому етапі Т-лімфоцити практично зникають і будь-яке захворювання (наприклад, застуда чи грип) може стати фатальним.
СНІД є останньою стадією розвитку ВІЛ-інфекції. Тому дуже важливо проходити регулярні тестування на ВІЛ, щоб вчасно помітити хворобу і розпочати терапію. Якщо почати лікування на ранніх стадіях, людина з ВІЛ може жити абсолютно повноцінним життям до самої старості.
Як передається ВІЛ?
Передача вірусу відбувається під час контакту з природними біологічними рідинами:
- Через кров (при використанні нестерильних шприців, голок чи іншого інструментарію). Найчастіше це трапляється при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, але також ризикованими є процедури пірсингу і татуювань.
- Статевим шляхом — при незахищених контактах без презерватива (під час анального, вагінального та орального сексу).
- Від матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми.
Наявність в організмі інших інфекцій — сифілісу, герпесу, хламідіозу, гонореї, бактеріального вагінозу — сприяє потраплянню вірусу в організм.
Як не передається ВІЛ?
Важливо знати, що тісний контакт з інфікованою людиною в побуті чи на роботі не становить жодної загрози.
Вірус не передається:
- повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
- через обійми, рукостискання, поцілунки;
- при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками);
- через укуси комах і контакти з тваринами.
Тож деякі біологічні рідини – слина, піт, виділення з носа, сльози, випорожнення – не передають вірусу, відтак є цілком безпечними.
Особи з вірусною супресією, які отримують терапію, не передають ВІЛ-інфекцію своїм сексуальним партнерам.
Вакцини від вірусу наразі не існує. Тому кожен повинен знати, як уберегти себе від інфікування ВІЛ:
- спокійна сексуальна поведінка — займатися сексом з постійним партнером чи партнеркою безпечніше, ніж змінювати їх часто;
- використання презервативів — інші засоби контрацепції не дієві проти вірусу;
- перевірка стерильності інструментів під час відвідування манікюрного кабінету чи салону татуювань;
- відмова від ін’єкційних наркотиків — якщо це все таки відбувається, слід користуватися стерильною індивідуальною голкою.
Працівникам медичних закладів важливо використовувати засоби індивідуального захисту при контакті з чужими біологічними рідинами.
Безпечне статеве життя
Інтимні стосунки та ВІЛ — речі цілком сумісні за умови дотримання певних правил. Чимало залежить від способу життя людини, яка живе з ВІЛ: чи приймає терапію і як часто змінюються статеві партнери.
Статеві стосунки відбуваються за згоди обох партнерів. Якщо людина живе із ВІЛ-позитивним статусом, слід повідомити про це партнера чи партнерку до початку будь-яких відносин. Це стосується як випадкових так і тривалих статевих стосунків.
ВІЛ-позитивна людина може інфікувати партнера, якщо:
- під часу сексу не використовуються презервативи;
- не приймає антиретровірусну терапію;
- має високе вірусне навантаження, підтверджене результатами аналізів.
Розглянемо основні правила статевого життя для людей, які живуть із ВІЛ:
- Якщо сексуальні партнери часто змінюються
Обов’язково слід повідомляти про свій статус і використовувати презервативи, навіть якщо ви приймаєте АРВ-терапію. По-перше, бар’єрна контрацепція захищає від інших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Це важливо, адже організм ВІЛ-інфікованої людини більш вразливий до них. По-друге, ВІЛ має різні штами, тому інфікуватися впродовж життя можна декілька разів. Якщо трапилося повторне інфікування, то вірусне навантаження різко збільшується й активно руйнується імунітет.
- Для пар, у яких обидва партнери ВІЛ-позитивні
Рекомендовано використовувати контрацептиви для профілактики обміну штамами вірусу та уникнення вірусного перенавантаження.
- Для пар, у яких один з партнерів ВІЛ-позитивний
Пари, в яких один із партнерів ВІЛ-позитивний, а інший – ВІЛ-негативний, називають дискордантними. Таких пар багато, вони живуть у щасливих шлюбах і народжують дітей. Дослідження показують, що регулярний прийом АРВ-терапії знижує ризик зараження ВІЛ-негативного партнера практично до 96 %. При цьому результати аналізів ВІЛ-позитивного партнера мають свідчити про мінімальне вірусне навантаження, безпечне для інших. Якщо партнер не приймає терапію, використання презервативів є обов’язковим. Для людини, яка займається сексом із ВІЛ-позитивним партнером існує опція додаткового захисту – так звана «доконтактна профілактика». Вона вимагає приймання антиретровірусних препаратів для запобігання інфікуванню.
Вагітність та ВІЛ
Сучасна медицина створює усі умови, щоб звести нанівець ризик інфікування дитини від ВІЛ-позитивної матері. Тому успішна вагітність із ВІЛ цілком можлива.
Жінки, що народжують дитину, маючи ВІЛ-позитивний статус, поділяються на дві категорії:
- ті, які знали про інфекцію до вагітності;
- ті, які дізналися про неї під час вагітності.
Чимало жінок, які живуть з ВІЛ, свідомо планують народжувати. Сучасні технології дозволяють дискордантним парам мати цілком здорових дітей. Якщо у парі ВІЛ-позитивним є лише чоловік, лікарі рекомендують штучне запліднення з «промивкою» сперми. У будь-якому випадку жінка має приймати АРВ-терапію впродовж усієї вагітності.
Кожна вагітна при встановленні на облік здає аналіз на ВІЛ. Якщо результат виявився позитивним, для багатьох жінок це стає ударом. У таких випадках психологи радять не панікувати і озброїтись достовірною інформацією. Адже багато страхів виникає саме через необізнаність. Після того, як жінка усвідомить, що має всі шанси на успішне материнство й подальше життя, стає набагато легше. Не варто намагатися приховати свій статус від лікаря: гінеколог повинен знати про це, щоб підібрати відповідну терапію та успішно супроводжувати вагітність. У будь-якому випадку, ВІЛ-статус пацієнта є лікарською таємницею.
На жаль, жінка з ВІЛ-позитивним статусом не може годувати грудьми, але сьогодні молочні суміші дають дитині все необхідне.
Активні статеві стосунки, щасливе сімейне життя та материнство з ВІЛ сьогодні можливі. ВІЛ-інфекція є контрольованим захворюванням, з яким людина живе довгі роки.
Якщо ви або ваші близькі із позитивним ВІЛ-статусом зіткнулися із стигмою та дискримінацією, зверніться до благодійної організації «100% життя». Тут дбають про те, щоб всі люди, які живуть з ВІЛ, отримували належну медичну допомогу.